Два роки галицької політики : [Із збірки статей "Наша політика"] / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2005. – Т. 2. – C. 261–275.
Вперше опублікована в журналі: ЛНВ. – 1909. – Т. XLVII. – Кн. VIII. – С. 340–355 (під рубрикою “На українські теми”). Автограф журнального варіанту зберігається в ЦДІАК України (Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 169. – Арк. 100–143 зв.). Передрукована у виданнях: “Громадський голос”, “Руслан”, “Земля і воля”. Реферат статті за ЛНВ було видрукувано в газеті: Діло. – 1909. – 23 грудня. – Ч. 283.
Подаємо за виданням у збірці: Наша політика. – С. 17–39. Коректа статті до збірки з виправленнями автора та датою “1909, липень” зберігається в ЦДІАК України (Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 169. – Арк. 144–166). Під час передруку збірки автор викреслив у коректі 4 передостанні абзаци журнального варіанту.
Про задум написати статтю знаходимо відомості у щоденнику вченого: “Обдумую статтю на тему галицьких відносин. Джиджора делікатно нагадує, що в сім році не було “Українських] тем” (Грушевський М. Щоденник 1904–1910 рр. – ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 281 зв. Запис від 30 червня 1909 р.
Коротку характеристику статті подав В. Дорошенко у бібліографічному огляді ЗНТШ (1910. – Т. XCV. – С. 241). Реакцію на статтю різних політичних сил у Галичині передає лист І. Джиджори до М. Грушевського від 3 жовтня 1909 р.: «Стаття про “Два роки галицької політики” наробила тут багато галасу і викликала велике вражіння, обійшовши усю як польську, так [і] українську пресу в Галичині – з виїм[ком] пв. “Діла”, яке досі про неї нічого не сказало. Quasi- обструкцію нашого клюбу в соймі опінія (газетна і устна) вважає, власне, результатом цієї статті. Можна собі уявити, скільки труду завдають собі провідники нашого клюбу (рятуючи свою репутацію), щоби переконати польські політичні сфери, що так не є. Наскільки їм там вірять – невідомо, але серед нашої суспільності таке переконання загальне, а про статтю говорять з великим поважанням і вдоволенням. На доказ можна подати от хоч би те, що навіть Павлик в своїм “Громадськім голосі” передрукував її в цілості, заявляючи з висказаними там поглядами свою солідарність; те ж саме зробив Барвінський в “Руслані”, хитро указуючи на консеквентність і принципіальність, яких стаття вимагає від політики наших послів, про що, мовляв, “Руслан” усе говорив – не згадуючи, розуміється, в яку сторону та принципіальність повинна бути звернена. Так само майже в цілості подала сю статтю “Земля і Воля” [...]. Зате провідники Нар[одного] комітету і соймового клюбу (про парламентських] послів не знаю, бо ще ні з ким не стрічався) дуже лютяться, а мене в Комітеті дуже криво прийняли» (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 447. – Арк. 226–231 зв.). Інший лист І. Джиджори, написаний ще до виходу статті, свідчить про вплив М. Грушевського на проблеми польсько-українських відносин: “Позиція наша загалом добра. І так загальна опінія зміну політичного напряму вважає наслідком впливу і сили п. професора. На секретнім з’їзді польських учених і політиків в Кракові в минулім році, де широко обговорювано становище усеї Польщі до росіян і українців, прийшли до переконання, що найбільшу небезпеку для поляків в українсько-польській справі становить особа п. професора” (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 447. – Арк. 203. Лист від 6 лютого 1909 р.).
Бібліотека
адреса матеріалу: 
